Нас єднає Дністер

Дністер. Фото Романа Матвіюка.

Нещодавно журналісти мали унікальну нагоду взяти участь у прес-турі з екологічної журналістики, організованої  завдяки міжнародній ініціативі “Навколишнє середовище й безпека”, Організації з безпеки та співробітництва в Європі у співробітництві з ГО “Зелений хрест” (Україна). На прес-тур були запрошені, не тільки українські журналісти, а й колеги з Молдови. Усіх поєднює - Дністер. Про проблеми річки і шляхи її вирішення,  журналісти знайомилися на протязі кількох днів у сплаві по Дністру.

Дністер завжди хвилювала і хвилює, чарувала і чарує людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих птахів - підкреслюють чарівність природи Дністра.

Нагадаємо для початку, що  Дністер є транскородонною річкою, яка бере свої початки в українських Карпатах на висоті 900 м, протікає територією Молдови та знову потрапляє до України, де впадає в Чорне море через Дністровський лиман. Часто назву Дністер тлумачать як «велика ріка», і це не дивно, адже довжина Дністра складає 1353 км.

   Забігаючи наперед, зазначу, що в рамках сплаву по Дністрі,  учасники мали унікальну можливість не лише отримати майстер-класи від відомих запрошених журналістів з Великої Британії (Алекс Кірбі), Швейцарії (Сюзан Боос), України (Олег Листопад), а й мали на меті ознайомитися з Дністром поближче та популяризувати бережне ставлення до нього. Зокрема, під час майстер-класу, журналістам  були висвітлені специфіки екологічної журналістики в сучасному світі, жанри в екологічній журналістиці, тощо.

Сплав по Дністру. Фото Івана Русєва

 Для запрошених 20 журналістів з 4 областей України (Львівська, Івано-Франківська, Одеська, Чернівецька), які взяли участь у сплаві по Дністру,  організатори забезпечили всіма необхідними обладненнями для сплаву, проведено було попередньо інструктаж по сплаву, який провів Олександр Волошинський. Він має 15 річний опит работи в гірничо-рятувальній службі і знає,  що  таке безпека на воді при сплавах по гірних і рівнинних ріках.Прес-тур який тривав протягом 6 днів, два з яких було надано на сплав по Дністру, для журналістів стали по-особливому. Протягом цих днів, журналісти ночували у спальних наметах на берегах Дністра.

Наший журналіський сплав по Дністру розпочався  з села Кутища, що на правому березі Дністра і пролягав через маршути Одаїв-Будзин-Делева-Долина. Поблизу цих сіл і робилися зупинки на ночівлю.

  Отож, перший день нашого сплаву. Журналісти надягнувши рятувальні жилети сідають у катамарани і починають сплавлятися. На кожен катамаран саджали по п’ять-сім журналістів й інструктора. Спочатку хвилювання було. Згодом - розвіялось. І ми твердо вигукували: «Вперед!».
 Через півгодини ми, як діти, не могли натішитись, що не піддались тимчасовій слабкості , адже насолоджувалися красою місцевої природи, долали бурхливі пороги Дністра отримуючи подвійну насолоду. А десь високо в небі літали птахи, падали стрімголов на землю, ніби цілували її, і знов підносилися у височінь.

  Дорогою розважались, влаштовуючи перегони з іншими катамаранами, та співали.
Через сильний зустрічний вітер гребти стало тяжко. Здавалось, попри докладені зусилля, ми стоїмо на місці.
   Зрештою, якось таки дісталися до повороту, де недалеко була наша зупинка на ночівлю.

   Під час сплаву ми мали також можливість зупитися та поспілкуватися з місцевими людьми, чиї села розташовані поблизу Дністра. Люди цієї місцевості річку Дністер знають добре. Знають, як виглядає Дністер під час повені, знають в якій місцевості водиться риба, а в якій ні. У дні повені  вода річки швидко піднімається на кілька метрів та виходить з берегів, затоплюючи лугові поля. Саму річку  люди використовують у своїх житлових цілях. Тут з своїх, і сусідніх сіл люди приходять до ріки, щоб випрати свої  побутові речі, які після випирання стають чистими та дуже м’якими. Про це стверджують самі мешканці.         Та здивувало нас  місцеве населення тим, що усі дівчата, яких ми бачили, на голові мали пов’язані хустки, і вдягнені вони були у кофти і спідниці однакового фасону і схожої кольорової гамми. Хлопці ж мали на голові оригінальний багатокутний головний убір.

Цікавим є те, що для перетину Дністра люди  використовують кумедні плоскодонні човники, схожі на корито. При чому маневрують на них надзвичайно майстерно. Це й зрозуміло, адже, як потім нам пояснили, багато людей з сіл по один бік річки ходять на роботу на інший бік, моста поблизу немає, тому «корито» для них — транспортний засіб, який вони використовують щодня щонайменше двічі на день.
В тім, щодо місцевого населення, то сільські дітлахи, які купаються у річці щодня підлягають великій небезпеці. Річ у тім, що крім людей у Дністрі ми замітили у воді сільських красунь-корів . Видовище таке: стоять декілька корів у воді,  і охолоджуються від пекучого сонця. Через це діти часто хворіють та стають носіями різних збудників хвороб.              Також варто відзначити, що  через екологічне становище у зоні діяльності ДП «Калійний завод», ВАТ «Оріана» місцевим жителям Калуша та прилеглих до цього району річок відбувається хімічне забруднення річки Сівка, Дністер та Лімниця, частини сіл Калуського району найближчим часом можуть опиниться під землею. Такі непоправні наслідки виробництва калійного родовища, яке почали розробляти у Калуші ще за Австро-Угорської імперії, згодом за Польщі та Радянського Союзу. Небезпеку для жителів Калуша і навколишніх сіл становлять практично всі об’єкти колишнього виробництва на «Калійному заводі». Якщо не витримає гребля хвостосховища, яка вже не відповідає нормам безпеки, відходи хімвиробництва, потраплять до Дністра.

Фото Івана Русєва

    Та це не єдина проблема річкового бесейну Дністра, серед зміни клімату та водного режиму, втрати рослин і тварин, вирубки лісів виділити можна забудову берегів та видобуток гравію і піску. Ось на знімку зафіксованим нашим учасником екологічного прес-туру журналістом Іваном Русєвим  з Одеси видно, як незаконно  люди видобовуючи гравійно-піщану суміш  грузять її на машину.

    Найцікавіше у сплаві мені запам’ятався останній день коли через довгий час гребти веслами по Дністру до наступної зупинки, учасники однієї з груп втомившись вирішили катамаран просто тягти по воді,  до зупинки, тим самим випробовуючи на собі глибину Дніста. Тут враження переповнюють кожного. Усі радісно і дружньо долали піший шлях по  Дністрі, тримаючись лотки і усміхаючись.

   Під час прес-туру журналісти мали нагоду відвідати   Дністровську ГЕС у Новодністровську, яка теж дає свої «корені» у забруднення річкового басейну Дністра.

   За останні роки становище Дністра  та якість води  значно погіршилося за рахунок хімічного забруднення та штучної регуляції води,  що не співпадає з природними циклами.
   За свідченнями фахівців Державного комітету з водного господарства, вже існують великі негативні впливи гідроенергокомплексу Дністровського водосховища,  на екологію середнього і нижнього Дністра, що ще  збільшаться з введенням в експлуатацію добудови ГЕС.(гідроелектростанція)

   Завдяки проекту  «Транскордонне співробітництво та стале управління в басейні р. Дністер»,  журналісти-екологи змогли побачити на власні очі всі ці ризики довкілля Дністровського каньйону, ознайомитися з побутом місцевого населення, поспілкуватися з різними спеціалістами та спільно долучитись до вирішення всіх цих проблем. 

Роман Матвіюк.