БОМБА СПІЛЬНОЇ ДІЇ - НОВИЙ ТЕПЛИЧНИЙ КОМПЛЕКС?

24 березня на інформаційному блогу «Буського порталу» була розміщена публікація про голландську компанію ТзОВ «Галіція Грінері» у місті Буськ, яка продовжує будівництво тепличного комплексу». Але чомусь усі замовчують про одне - тепличний комбінат споруджують на підземному водосховищі, з якого живиться водозабір питної води для жителів Буська! Будь-яка новітня технологія не виключає проникнення агрохімікатів в грунт і, внаслідок цього, в їжу мешканців міста.

Надбужанці задають питання у що обійдуться "додаткові робочі місця"?. Чому не використали площадку тепличного комбінату біля цукрового заводу, де було підведено енергопостачання і водовідведення? Що скоріше стане бомбою сповільненої дії - новий тепличний, чи видобуток сланцевого газу? А місту вже потрібно думати про новий водозабір!

Небезпека поряд

Одним із найважлівіших складових інфраструктури будь-якого населеного пункту є його водопостачання. Згідно даних геологічної розвідки запаси прісної води поблизу Буська знаходяться в підземних водоймищах між Сторонибабами і вул. Папірня Буська. Інше придатне для використання підземне водоймище розташоване під Високим лісом поблизу Кізлова. У даний час водопостачання Буська відбувається за рахунок свердловин на площі між Сторонибабами і Буськом. Територія над водоймищем являється санітарною зоною. На ній НЕ можна застосовувати в великих кількостях агрохімікати (в т.ч. мінеральні добрива), розміщувати об’єкти, які можуть забруднювати грунт. Адже хімікати і нечистоти обов’язково фільтруватимуться через грунт і потраплятимуть в підземні води. Вся справа лише в часі.

    

Заглибнення в історію

За часів СРСР реальними керівниками територій були перші секретарі райкомів партії. В 1967-1986 рр першим Буського райкому був П.Д.Назарчук. Він, як господарник, немало зробив для розвитку району. Одним з його недоліків була надмірна показуха. Для прикладу - спорудження районної лікарні на «семи вітрах» без врахування потреб населення (доїзд, відкритість території, загазованість і шум від траси і інше), молочнотоварного комплексу в Буську і свиновідгодівельного в Ожидові і ін.. Але всіх їх було добре видно з траси.

     До переліку подібних об’єктів треба віднести цехи по вирощуванню курей-бройлерів, що між Буськом і Сторонибабами. Волею першого було вибрано площадку для будівництва Львівською птахофабрикою, що в Заводському, 10 пташників поблизу водосховища і міста Буська, щоб їх було добре видно від дороги (в цей час без погодження місця з першим не можна було спорудити і туалет). Рятувало те, що згідно технології планувалася в цехах суха підстилка з мінімальним контактом пташиного посліду з відкритим грунтом. Не планувалося і спорудження забійного і переробного цехів на цій площадці. Пташники були здані в експлуатацію в кінці 1986 року. В 1987 році їх передали на баланс Утішківського радгоспу.

 Осінню 1986 року першим секретарем райкому було обрано С.В. Павліва. Він питанням охорони довкілля приділяв значну увагу. Піднімалося питання про забруднення річки Полтва, підвищення родючості земель за рахунок органіки. Збудовано фобрику родючості і ін..  Коли виникло питання збільшення виробництва м'яса птиці в районі Павлів не пішов по лінії найменшого опору (хоч його особисто з Буському нічого не пов’язувало), а всебічно вирішував проблему.  Було прийнято рішення нові цехи споруджувати НЕ біля існуючих на водозаборі (хоч сюди було підведено лінії електоропередач, водопостачання і багато іншого), а винести майданчик під нові пташники під ліс між Сторонибаби і Чучмани. Туди вже були завезені ключки для монтування приміщень, частину яких було змонтовано, підведено ЛЕП. Підприємство повине було бути поблизу очисних споруд цукрового заводу. Забійний і переробний цехи було споруджено в Утішкові, щоб не допустити забруднення підземних вод, а з ними і водозабору.

     Біля цукрового заводу було споруджено не на родючих землях, а на неугіддях, міжгосподарський тепличний комбінат. З часом все це розвалили. Захворів і Юрій Бігальський, головний санітарний лікар району, котрий знав всі ці проблеми і відстоював здорове довкілля в районі.

      

Нова технологія – прихована загроза

Вважаю, що вся біда в тому, що кожен новий керівник району не аналізував зроблене попередниками, а будував нове князівство з відліком часу з приходом його на трон. Але ніякого замку не можна збудувати на фундаменті з мильних бульок. Саме так сталося з будівництвом нового тепличного комбінату в Буську, під який виділили родючі землі в санітарній зоні міського водозабору. Я за фахом – агроном, тому знаю, що яка б нова технологія не була, з нічого щось не буває. Для отримання високих урожаїв овочів закритого грунту потрібне інтенсивне удобрення і захист рослин від хвороб і шкідників, а отже інтенсивне застосування агрохімікатів. Під теплицями не споруджують водонепроникні ванни, щоб всі ці хімікати не поступали в грунт і не потрапляли в воду. Так, з’єднаються вони з підземним басейном не одразу. Для цього потрібен час. Але це станеться неодмінно.

Підтвердженням того є той факт, що теплиці чомусь будують в Буську, далеко від місця реального споживання овочів. Для доставки їх до споживача потрібні додаткові вантажно-розвантажувані пункти, додаткове травмування овочів при перевезенні. Для чого тягнути ЛЕП аж від залізної дороги, коли все було поруч. Що буде з дорогами?

    

А людям жити в Буську…

Розумію, затрати вже понесено і то не малі. Але міській владі, керівники якої узаконили будівництво, потрібно вже думати про резервний водозабір для міста. І це потрібно зробити не за кошти платників податків, а за рахунок забудівників теплиць. А то щоб не було, подібного, як з Кримом. Землі і цукровий завод вже віддали в розпорядження радехівських господарів, молокопереробну галузь в інші райони, дитячі садочки ремонтують будівельники з Камянки-Бузької, дороги – турки …        

Керівники приходять і відходять. А людям жити в Буську. І хочеться, щоб це був Буський район, а не Буська сільрада сусіднього району. Нам вистачає річки Полтва з її проблемами для довкілля. Не минучим буде і видобуток сланцевого газу на території району, згадаймо аварію на залізниці поблизу Ожидова.

     Так хочеться, щоб я помилявся.   

     Володимир Білобран,

житель Буська.