Коли отримав пропозицію – супроводжувати авто з гуманітарною допомогою мешканцям Слов’янська, відразу погодився. Тепер уже питаннями гуманітарної допомоги мешканцям й іншим звільненим містам на Донбасі "опікуються" громадські організації з усіх міст областей і країн. Допомога Слов'янську прямує зі всіх куточків України. У такі хвилини, хочеться вірити, що саме наші добрі вчинки об'єднають людей, стануть символом єднання.
Разом з представниками різних громадських організацій вирушаємо в дорогу. Траса порожня, і лише поодинокі блокпости української армії вносять певне різноманіття в нашій подорожі. Минаємо Добропільський район, Краматорськ. У цих місцевостях досить людно, ходить місцевий транспорт, працюють магазини. Подекуди помітно наслідки бойових дій – понівечені споруди, магазини, АЗС. А ось на виїзді з міста неймовірна картина – доказ того, що не вся колонна важкої техніки покинула Краматорськ безперешкодно. Підбиті БРТ, БМД та вщент розтрощений танк – результат скоординованих дій українських військових.
Слов’янськ у руїнах
 |
| Окопи терористів. Знімок автора. |
Жах. Так одним словом можна описати ситуацію, коли в’їхали у Слов’янськ. Єдине, що тішить - це український стяг, який височіє перед в’їздом у місто. Побачене в місті зовсім не відповідає тому, що я собі уявляв. Дороги і до Слов'янська, і в самому місті — потрощені, чимало слідів від снарядів. Обстріляні будинки, знищені двори — таким залишилось місто після звільнення від терористів. Хлопці зі Збройних Сил зупиняють нас, пояснюючи тим, що на нашому відрізку дорога наразі небезпечна, така ситуація для останніми дянми звичайна, бо у місті залишилося багато замінованих об'єктів і доріг, отож сапери працюють постійно. Нездетоновані міни можна побачити неозброєним оком, просто на узбіччі траси. Тут не полишає мене відчуття, ніби потрапив у якийсь фільм, мозок відмовляється сприймати інформацію, що передають йому очі. Адже навіть у найстрашнішій уяві не можна було передбачити, що в житті доведеться стати свідком такого.
Поки чекаємо, солдати розповідають про свої бойові будні, службу, війну, проблеми. Кажуть, що найбільше хочеться, аби закінчилась війна та швидше повернутися додому.
Нарешті, військові дозволяють проїхати, і нам відкриваються простори Слов'янська. Помічаємо, що подекуди барикади виглядають як величезні вогневі позиції, укріплені всім, чим тільки можна, місцями навіть, вибудувані укріплення з бетонних блоків. Барикади терористів дуже глибокі – великі рови з накриттям. Висота укріплення сягає зросту людини. Саме біля таких вогневих точок найбільш постраждалі будинки та інфраструктура – вибиті шибки, зруйновані стіни, покрівлі, повалені дерева, обірвані тролеї, огорожі, взагалі схожі на решето. Згідно з даними Слов'янської райдержадміністрації, у період з 12 квітня по 5 липня на території району внаслідок бойових дій було пошкоджено більше півтори тисячі житлових будинків. За попередніми даними, руйнування, завдане інфраструктурі міста бойовиками, оцінюється у суму понад півтора мільярдів гривень.
«Дай Боже, щоб ви ніколи не пережили таке, як ми»
Магазини у місті закриті. Під’їхавши до будинку міської ради, де майорить український прапор, помічаємо невелике скупчення людей. Дізнавшись, чого ми приїхали, підходять до машини. Вивантаживши продукти, заходимо у будівлю. Всюди барикади з мішків – на вікнах, дверях, посеред залу... На верхніх поверхах також оснащені вогневі точки. Внизу двоє хлопців-волонтерів вантажать у машину хліб. Його повезуть в інші райони міста. І тут трапляється найнеприємніший момент нашої подорожі. Двоє чоловіків виходять із сусідньої кімнати, допитуються, хто ми такі, а дізнавшись, що журналісти і що громадські активісти привезли продукти та вже віддали їх людям, ледь не лаються. Виявляється, певні чиновники вже повернулися на свої робочі місця та взяли на себе «величну місію» - відсортовувати продукти в окремій кімнаті. Від такого ми були вражені, але задоволені, що віддали їжу безпосередньо в руки мешканцям, а отже – головну місію виконано.
Люди брали продукти та дякували. Ці подяки – всім небайдужим, усім, хто у скрутний час не відвернувся від чужої біди, проявив милосердя та допоміг тим, чим міг. Сльози на очах дорослого чоловіка не залишають байдужим: «Дай Боже, щоб ви ніколи не відчули того, що довелося пережити нам, - звертається він до нас. – Дуже давно немає зв'язку, моя дружина поїхала з міста, і я не знаю, де вона, чи все з нею добре». Серце крається, сльози на очах, розумієш, скільки довелося пережити цим людям...
Найстрашніше те, що люди самі не вірять, що трапилось, досі не можуть збагнути. Вони досі у страху. Настрої різні. Одні хочуть спілкуватись, інші – відмовляються.
Перший дзвоник у школах пролунає
 |
| Будівлі потрощені |
Коли я ще був у Слов’янську, то ще тривали роботи з відновлення електро-і водопостачання для жителів. У жахливому стані наразі школа у Слов'янську. Розбитий мінометами та зрешечений кулеметами дах, окопи й бліндажі на шкільному подвір'ї, жодного цілого вікна. Тут терористи облаштували вогневі точки, класи перетворили у казарми, не залишилося жодної парти - все розтягли невідомо куди. Навколо школи вирви від снарядів. Відновлювальні роботи вже розпочались.
Повернувшись зі звільненого міста, отримав два дзвінка від тутешніх мешканців, що вже на вулиці міста вийшли тролейбуси й відкрили дитячі садки. Містяни отримали електрику, воду та газ. Наразі у місті на повний робочий день працює 12 дитячих садів, відновлюють будівлі шкіл, які потрапили під обстріл.
За словами директора департаменту освіти Донецької обласної Державної адміністрації Юрія Соловйова, велику допомогу в цьому надають Черкаська обласна рада, керівництво «Ощадбанку», благодійні фонди. Це дає впевненість, що 1 вересня у школах Слов'янська неодмінно пролунає перший дзвінок.
Окрім відновлювальних робіт, у місті також ідуть і планові. Розпочалася підготовка до опалювального сезону: підготовлено 18 котельних і замінено 600 м теплотрас.
Величезною проблемою для міста залишалися зруйновані і заміновані будівлі. Рятівники Державної служби з надзвичайних ситуацій ліквідувати їх розпочали 6 липня.
На 30 липня вони розібрали завали 72 зруйнованих будинків, вивезли понад дві тонни уламків будівель і розчистили 70 км вулиць.
За цей час піротехніки виявили й знешкодили близько шести тисяч одиниць боєприпасів: артилерійських снарядів, мінометних мін, бойових і протитанкових гранат, гранатометів і тощо.
Нині сапери перевірили близько 600 адміністративних та інших будівель, обстежели 23,6 га території Слов'янської ТЕС і 2,5 га території "Славкурорту". Крім того, загін піротехніків-водолазів обстежив 11,7 га ділянки акваторії солоних озер. Загальна площа «відпрацьованої» саперами території міста й району становить 262,2 га.
Під час очищення водоймищ рятівники розвінчали міф про сотні трупів українських солдатів, що їх скинули туди бойовики. "Ніяких трупів у водоймищах Слов’янська ми не виявили", - заспокоїв жителів голова ДержНС Сергій Бочковський.
 |
| Місцева школа без даху |
Без перебільшень скажу, відчуттям страху та болю, здається, наповнене саме повітря у місті. Дивлячись на барикади та блокпости, що розставлені ледь не на кожному перехресті, можна лише уявити все те жахіття, яке припало на долю мешканців Слов'янська. Дуже сподіваюся, що тепер їх життя почне налагоджуватися, що скоро Слов'янськ знову засвітиться тисячами вогників у вікнах домівок, що зі світлом у будинках промінці світла з'являться і в серцях людей. А тепер жителі Слов’янська активно ходять і носять українську символіку й не хочуть згадувати минуле.
Коли повернувся зі Слов’янська, мати одного військового, розпитуючи мене про поїздку, сказала такі слова: «Дякую жителям Донбасу за те, що хотіли війни, носили квіти сепаратистам і кричали: «Путін вваді вайска!», а потім стали біженцями і тепер, відпочививши на курортах повертаються до своїх домівок у той час, коли молоді хлопці вмирають через них».
Роман МАТВІЮК
Знімки автора
/Буський медіа-портал/
Немає коментарів:
Дописати коментар