На дворі XXI століття і, безумовно, стрілки годинника недаром просувалися вперед. Еволюція поставила масивний відбиток на навколишньому світі, уявленнях людини, стандартах життя.
Так, ми вже доволі давненько не вважаємо, що Земля має плоску форму, що вона тримається на трьох китах. Ми віднайшли свого Бога, зараз успішно експлуатуємо надри нашої планети, створюємо нові джерела енергії. Про це можна до безкінечності вести теревені, але зараз не про це. Хочу загострити увагу на новому вимірі мистецтва.
Ось тут стало доволі-таки тісно. У галузі мистецтва вже немає місця тому, хто раніше брав верх у практичності та якості. У цю нову епоху треба бути великим новатором щоби здобути авторитетність серед пересічного населення. Як же не крутяться-вертяться майстри на плодовитому саду мистецтва, іноді до крайнього божевілля вдаючись. Дивно тільки, що людина, яка себе хоч трохи поважає вже у першу слушну мить шукає вхід до неоспіваних висот, вважаючи себе неймовірним талантом.
Ось і звідси випливає головна проблема в просвітницькій роботі періоду пост-гомосапіенс – низька якість послуг, що зумовлюється глобальною автоматизацією процесу створення та спробою полегшити людині життя.
Так, звучання музики стало довершеним, але задоволення такого, як колись від цього ми не отримуємо. Коли на ринок вийшли різноманітні звукові ефекти, створення музики стало монотонним процесом: лише декілька кнопок натиснути і новий трек уже перед носом. Звісно, півстоліття тому це займало значно більше часу, але воно таки приносило масу задоволення.
Картини набули нових барв і відтінків та і метод їх написання істотно змінився.
Іноді це доходить до справжнього абсурду – кострубатість форм та абсолютна незрозумілість продається за десятки мільйонів у.о. Ми здається зовсім втратили смак у дійсно якісній продукції, вже геть забули про істинну красу. Ось наприклад є майстри, які творять шедеври не стаючи зі свого комфортного куточка. Вони надають ідею, а все решту роботи виконують уповноважені. Це звісно геніально, але шкода, що під цією картиною буде записане лише одне ім’я, а чиє, здогадайтеся самі. Може бути, що це ім’я буде коли-небудь викарбуване золотом на плитах граніту. Тепер же дивуватися нема чому.
Особисто я вважаю, що із такими темпами прогресу ми вичерпаємо усі межі людського задоволення. І, мабуть, своїх дітей нам вже буде не під силу чимось зацікавити. Коли батькам, які народилися у XX ст. важко знайти спільну мову зі своїми дітьми, то що зможу сказати я своєму нащадку? Так бо, завтра вони вигадають щось нове і про це заговорить навіть непоказний Всесвіт.
Віталій Кудирко, смт. Красне
Немає коментарів:
Дописати коментар