Війну за батальні полотна Альтомонте виграно

28 червня, у День Конституції на Львівщині святкували перемогу – вдалося відстояти для музею батальні полотна пензля італійця Мартина Альтомонте. Картини розміщено в Олеському та Золочівському замках. 

У чому перемога? Та в тому, що думка спеціалістів – музейчиків, істориків, громадських і культурних діячів, - відіграла важливу роль і влада змушена була з нею рахуватися. На цьому наголосив голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Костюк. Також у відповідь на запитання журналістів, чи можна бути певним, що картини більше не будуть рухати з ініціативи Мінкультури, Костюк зазначив, що  гарантія цьому – львівська інтелігенція, котра продемонструвала свою готовність реагувати на будь-які спонтанні чи недостатньо аргументовані рішення щодо культурної спадщини. 

Як розповіла доцент кафедри реставрації ЛНАМ Лариса Возницька (Разінкова), полотна на підрамники натягували впродовж тижня, а ще до того два тижні думали, як це зробити – з огляду на переконливі розміри та інженерні складнощі. Але зараз усі щасливі, бо експонування полотен у замках – це одна з мрій Бориса Возницького, яка стала реальністю вже, на жаль, після його смерті.

Хоча - гості зазначали, що є недопрацювання. Вочевидь, поспішали вивісити картини і таким чином унеможливити їх експонування деінде. Тому, напевно, до відкриття у Золочівському замку недостатньо було освітлення для того, щоб повноцінно оглянути картини. В Олеську також незавершене освітлення після того, як підняли стелю в одній із кімнат, аби повністю вмістити «Битву під Віднем». 

До речі, підняти стелю вдалося за рахунок горища, пояснив у коментарі кореспондентці IA ZIK львівський захисник архітектурної спадщини Андрій Салюк. Лариса Возницька зазначила, що монтування і розміщення картин у замках було прецедентним – такого до цього в Україні ніхто не робив. Тож виконане завдання заслуговує на окреме висвітлення у наукових виданнях.

На представленні картин були і реставратори, що брали участь у їх відновленні у Польщі та розміщенні у наших замках. Наприклад, реставратор Львівської галереї мистецтв Юстина Могитич повідомила, що у Польщі «Битва під Парканами» експонувалася у варшавському оперному театрі, там і реставрувалася, бо було достатньо місця. Вже в Україні надважким завданням виявилося повісити картини. Так, готували  спеціальні риштування, піднімали валик зі згорнутою картиною під стелю і звідти спускали та одразу натягували на підрамник. Про це розповіла ще одна реставраторка галереї Роксолана Мокрій.

В с. Переволочно освячено місце побудови та закладено камінь нової церкви

Вчора, 24 червня в с. Переволочно відбулася Архієрейська Свята Літургія, яку провів за участю священиків Олеського деканату єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії Української Греко-Католицької Церкви Михаїл Колтун. 

Після проведення Літургії було освячено місце побудови та закладено камінь нової церкви, яка має постати на місці пам’ятки архітектури XVII ст. - дерев’яної церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці, що згоріла у ніч з 24 на 25 квітня 2011 року.  

Участь в урочистому заході взяли: голова райдержадміністрації Володимир Сай, голова Переволочнянської сільської ради Василь Колещук, релігійна громада села, представники місцевих ЗМІ. 

 Михаїл Колтун вже не вперше на бузецькій землі освячує місця побудови. У 2009 році освячував побудову, де закладувався камінь для нової церкви у селі Купче.

У Буському районі відбудуться святкування Дня молоді

Завтра у Буському районі, як і по всій Україні, відбудуться святкування Дня молоді. 

Про перелік запланованих заходів до Дня молоді, належну їх підготовку йшлося на засіданні організаційного комітету, яке відбулося нещодавно під головуванням першого заступника керівника РДА Марії Яцик. 

Зокрема передбачається провести святкові культурно-мистецькі та спортивні заходи на територіях усіх місцевих рад. Серед центральних заходів, які відбудуться у неділю, 24 червня, - районне свято у міському парку ім. Івана Франка м. Буська, яке розпочнеться о 17 годині й триватиме до півночі. Під час його проведення вже традиційно буде відзначено кращих молодих людей району, яку своїми професійними та спортивними здобутками прославляють рідний край на теренах України та за кордоном. Цікавим та змістовним також передбачається відзначити День молоді у селищі Красне. Там святкування відбудуться на площі біля залізничного вокзалу.

Підлітки у селі Полтва розважалися, збиваючи таблички на могилах

До працівників Буського райвідділу міліції звернулася 51-річна жителька села Полтва Буського району із заявою, повідомивши, що 18 червня опівночі невідомі особи дебоширили на території сільського кладовища. 

Про це «Буському порталу»  повідомили у ВЗГ ГУ МВС України в Львівській області.

 У ході проведення перевірки працівники карного розшуку встановили осіб, які вчинили такі хуліганські дії. Ними виявились 14-річні учні місцевої школи. Зокрема, було з’ясовано, що того вечора хлопці, яким нічого було робити, з хуліганських спонукань позбивали 20 пластикових надгробних табличок, які були прикріплені до дерев’яних хрестів на могилах. Наразі за цим фактом триває перевірка. 

Міліція зазначає, що наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого, передбачає кримінальну відповідальність за статтею 297 КК України. Законодавець встановив за цей злочин покарання від мінімального – штрафу до 200 неоподаткованих мінімумів громадян, до максимального – позбавлення волі до 12 років.

У Буському районі перепоховали останки льотчиків, які загинули у перший день війни

Сьогодні, 22 червня, у с. Заводське Буського району перепоховали останки чотирьох пілотів, які загинули у перший день війни.

Сьогодні голова Буської РДА Володимир Сай та заступник голови Буської районної ради Михайло Гаєвський взяли участь у перепохованні останків чотирьох радянських пілотів, які загинули в перший день війни 22 червня 1941 року. 

Останки жертв першого дня Другої світової війни були поховані в одній могилі на місцевому кладовищі с. Заводське. Участь у перепохованні останків радянських пілотів взяли священики, громада села  та керівництво району –  повідомив заступник голови Буської РДА Євген Кичурчак. 

Останки пілотів, які загинули внаслідок бомбардування аеродрому, що розташовувався поблизу с. Заводське, були знайдені буквально останніми днями спільними зусиллями КП Львівської облради «Доля» та членів краєзнавчого товариства «Бужани».

У Буську хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих у Другій світовій війні

Сьогодні, 22 червня, у День скорботи за загиблими у роки Другої світової війни, на фасадах будинків та спорудах органів державної влади, підприємств, установ та організацій Бущини вивішені Державні прапори України з траурними стрічками.

 О 10.00  відбулася хвилина мовчання на знак вшанування пам’яті за загиблими у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. У цей час було призупинена робота в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, рух громадського та приватного транспорту з подаванням відповідних звукових сигналів.

41 багатодітній жінці Буського району присвоєно звання «Мати-героїня»

20 червня, у Народному домі с. Чучмани-Гумниські нагороди 21 матері-героїні Боложинівської сільської ради квіти та солодощі вручив голова районної державної адміністрації Володимир Сай.

Про це повідомляє Буська РДА . Вітаючи матерів з присвоєнням цього високого звання, Володимир Сай подякував їм за велику працю у вихованні дітей, побажав міцного здоров’я, більше радісних та світлих днів у житті, вдячності від нащадків. Після закінчення урочистостей для матерів, удостоєних цієї високої нагороди, відбувся святковий концерт за участю місцевих аматорів художньої самодіяльності. Наступного тижня заплановано провести урочистості із вшанування ще 20 матерів-героїнь, яким будуть вручені нагороди у с. Куткір та с. Кути.

Грещук не буде керівником виборчого штабу ПР на Львівщині

Лідер фракції Партії регіонів у Львівській облраді Ігор Грещук не стане керівником виборчого штабу ПР на Львівщині. Ця посада дістанеться киянину Роману Редьку. Про це Гал-інфо повідомили в ЛОО Партії регіонів. Роман Редько є головою фракції Партії регіонів у Київській обласній раді.

В Олеському замку виставлять батальні картини Альтомонте

Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич видав розпорядження про забезпечення участі громадськості та депутатів місцевих рад у відкритті експозиції батальних полотен М. Альтомонте «Битва під Віднем» та «Битва під Парканами» в Олеському та Золочівському замках.

Як повідомили сьогодні у прес-службі ЛОР, у документі він посилається на резолюцію громадських слухань на тему: «Збереження культурної спадщини, зібраної Героєм України, академіком, директором Львівської національної галереї мистецтв Борисом Возницьким». Олег Панькевич доручив управлінням обласної ради долучитися до організації та проведення відкриття експозиції зазначених картин у м. Олеську та м. Золочеві та забезпечити організацію участі керівництва, депутатів обласної ради та громадськості у заходах. За інформацією керівництва Львівської національної галереї мистецтв, зараз триває встановлення картин у музейних залах замків. Відкриття експозиції попередньо заплановане на 29 червня.

Знайшли тіло 8-річного хлопчика, який тиждень тому втопився у Буську

Сьогодні вранці, близько 8.00 мешканці села Побужани Буського району на Львівщині у річці Західний Буг знайшли тіло 8-річного хлопчика, який втопився тиждень тому у Буську. Про це повідомили у Львівській центральній водолазній службі. 

Нагадаємо, 13 червня о 18.18 надійшло повідомлення, що у м. Буську на вул. Воляни у річку Західний Буг впав 8-річний хлопчик. Як з’ясувалось згодом, троє школярів переходили річку дерев’яним мостом. Жартуючи, один із хлопчиків штовхнув друга у воду. Зрозумівши, що сталось, школярі одразу побігли додому та розповіли батькам про випадок. Проте, було уже запізно. Для проведення пошукових робіт тіла хлопчика залучили Львівську центрально-водолазну службу, а також надзвичайників. Тиждень щоденних пошуків жодного результату не давав. Лише сьогодні, мешканці сусіднього села випадково помітили тіло хлопчика, яке піднялось на поверхню. 8-річного Володю знайшли за 3 км 700 метрів від місця трагедії.

СЕХ ПОДАЛА ДО СУДУ НА ГРЕЩУКА - ЗА НАКЛЕП

Вчора, 18 червня, у Буському районному суді відбулося перше засідання у справі за позовом депутата Львівської облради, голови фракції ВО «Свобода» Ірини Сех проти депутата від Партії регіонів Ігоря Грещука. 

Через те, що відповідач не з’явився на слухання справи, суд виніс ухвалу про те, щоб повідомити відповідача про наступне засідання, опублікувавши оголошення в газетах «Урядовий кур’єр» або «Високий замок». Суд зробив перерву в слуханні справи і призначив наступне засідання на 9 серпня 2012 року. 

Нагадаємо, що Ірина Сех через суд вимагає від Ігоря Грещука спростування неправдивої інформації, яку той поширив у ЗМІ, зокрема у статті «Регіонал звинувачує представників «Свободи» у «кришуванні» вирубки лісу». Ігор Грещук звинувачує Ірину Сех та її родину в «розкраданні народного багатства України», «кришуванні незаконного бізнесу з вирубування лісів», «намаганні уникнути відповідальності за злочинні дії», «аферестичному сімейному бізнесі». Сех вважає, що така інформація завдає шкоди її репутації. «Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» публічна образа депутата місцевої ради, опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про нього, а також намагання в будь-якій формі вплинути на депутата місцевої ради, членів його сім’ї з метою перешкодити депутатові виконувати свої повноваження, тягне за собою відповідальність, згідно з законом», – йдеться у позовній заяві Сех.

У Буську відбувся регіональний форум краєзнавців-літописців

Цьогорічний третій регіональний форум краєзнавців-літописців, приурочений до 915-річчя першої писемної згадки про місто Буськ, отримав назву «Буськ у вирі століть».

З ініціативою проведення форуму краєзнавців виступили відділ культури і туризму Буської РДА та Буська центральна районна бібліотека ім. І.Котляревського. Серед учасників форуму – краєзнавці, науковці, бібліотекарі та вчителі, члени громадських організацій, ЗМІ, депутати районної ради, митці краю, священики. Були заслухані доповіді з таких тем: «Археологічні знахідки – свідки історичного минулого», «Освіта наших предків», «Духовне відродження краю. Церковні діячі. Сакральні пам’ятки архітектури», «Пісенна палітра краю (Іванці Мигаль – 75)», «Буськ в літературних джерелах. Презентація нових книг», «Буськ сьогодні. Здобутки та проблеми».

Нагадаємо, перший регіональний форум краєзнавців-літописців Бущини відбувся у 2010 р.

Тіло хлопчика, який потонув, досі шукають

Учора, 14 червня, працівники Львівської центральної рятувально-водолазної служби шукали тіло 8-річного Володі, який втопився у річці Західний Буг. Пошукові роботи результату не дали. Пошук тіла продовжують сьогодні, 15 червня.

Нагадаємо, 13 червня о 18.18 надійшло повідомлення, що на Львівщині у м. Буську на вул. Воляни у річку Західний Буг впав 8-річний хлопчик.

Як з’ясувалось згодом, троє школярів переходили річку дерев’яним мостом. Жартуючи, один із хлопчиків штовхнув друга у воду. Зрозумівши, що сталось, школярі одразу побігли додому та розповіли батькам про випадок. Проте, було уже запізно. Для проведення пошукових робіт тіла хлопчика залучили Львівську центрально-водолазну службу, а також надзвичайників.

Схід і Захід разом

Нещодавно група школярів Бузеччини відвідали шахтарське місто Горлівка. Це була поїздка в рамках програми обміну між управліннями освіти Львівської та Донецької областей «Схід-захід разом». 

Горлівка зустріла нас гостинно, як кажуть з хлібом і сіллю. Нашу делегацію чекала адміністрація школи №47 разом із родинами.  Проживали ми у сім’ях, де про нас постійно піклувалися і робили все, щоб почували ми себе як удома.  Департамент освіти, науки і спорту Горлівської міської ради подбав про культурну програму нашого візиту.

 На другий день ми поїхали на екскурсію до Донецька.  Побували у парку ім. Щербакова, в якому є дельфінарій, дитячі атракціони, затишні алеї, висаджено велику кількість троянд, створено клумби.  Зустріли скульптуру лева, яка подарована місту Львівською делегацією, що презентувала м. Львів на сході.

 Надзвичайне враження справив на нас парк кованих фігур. Парк виник у 2001 році і створений заслуженим діячем мистецтв України Віктором Бурдукою, який подарував міський раді букет кованих троянд, символ того, що Донецьк – місто мільйона троянд. У місті кожного року відбувається фестиваль ковальського мистецтва, створені митцями вироби залишаються на алеях парку.

На бульварі Пушкіна розташовані оригінальні фонтани, скульптури і велика кількість клумб. На алеї знаходиться знаменита «пальма Мерцалова», яка є символом Донеччини і зображена на гербі області.

Чудом сучасної архітектури вважається стадіон «Донбас-Арена». Він має овальну форму, скляний фасад і дах, вміщує 51 504 тисячі глядачів і зроблений у формі діаманта. Перед фасадом стадіону розташований гранітний м’яч, який за допомогою води постійно крутиться.

На третій день ми відправилися у Свято-Успенську Лавру, що у Святогірську.

Православний монастир Московського патріархату розташований над Сіверським Донцем, найбільшою річкою, яка забезпечує водою увесь Донецький край. Крім  церковних споруд є великі крейдяні печери. У печері на крейдяному стовпі є ікона святителя Миколая, до якої звертаються з молитвами і проханнями віряни. Келія монастиря діє лише тоді, коли там проживає 12 монахів. На вершині гори буде зводитися 74 метрова церква.

Четвертий день ми провели у Горлівці. Зранку  побували на презентації школи,  яку підготували наші друзі, разом виготовляли аплікації, співали. Після школи поїхали  у зоопарку на фабрику «Стірол». У зоопарку знаходяться рідкісні тварини: муфлони, білий павич, пухові кури, косулі,  гірські кози, журавель сірий, єноти, лисиці а також поні, вівці, велика кількість водоплавних птахів.

Відвідали  музей мініатюрної книги, в колекції якого понад 8 500 експонатів з 57 країн світу на 103 мовах. Музей створено на основі приватної колекції В.О. Розумова. В жовтні 1957 року розпочав існування музей історії м. Горлівки, який ми відвідали і ознайомилися з пам’ятками історії.

Особливе враження справило на нас перебування в навчальній шахті індустріального технікуму. Ми змогли приміряти шахтарський одяг, спуститися в шахту, спробували працювати шахтарським знаряддям.

 Перед від’їздом у нас була зустріч із заступником мера міста Горлівки і концерт дитячої та юнацької творчості в якому і ми взяли участь.

Ми усі дуже раді, що відвідали Донецький край, побачили багато цікавого і нового. Вдячні департаменту освіти, науки і спорту, адміністрації школи №47, дітям і родинам які нас приймали і всім, хто організував для нас цю поїздку. Уже на зимові канікули чекаємо гостей із Сходу.

                                                      Зоряна Павлюк,

                                                      учениця 4 (8) класу Буської гімназії

У Західному Бузі втонув восьмирічний хлопчик

Із настанням літніх канікул зростає загроза загибелі або травмування дітей на водних обєктах, при організації дозвілля, необережному поводженні з вогнем тощо. Дитяча цікавість випереджає інстинкт самозбереження і призводить до сумних наслідків. Тільки за минулу добу виникло два трагічних випадки за участю дітей, повідомили в прес-служба ГУ МНСУ у Львівській області.

13 червня о 18:18 надійшло повідомлення про те, що в м. Буську на вул. Воляни в р. Західний Буг впав хлопчина 2004 року народження. Для проведення рятувальних робіт залучено пожежно-рятувальне  відділення МНС з  м. Буська та Львівська центральна водолазно-рятувальна служба. В ході обстеження ріки тіла хлопчика не виявлено. Пошукові роботи продовжуються.

Працівники МНС звертаються до батьків з проханням дбати про безпеку дітей, адже незнання елементарних правил безпеки та недостатній нагляд за дітьми, особливо під час літніх канікул, можуть призвести до нещасних випадків.

Ви відповідаєте за Ваших дітей, то ж інформування з приводу виникнення небезпечних ситуацій є найголовнішим завданням.Зокрема, обмежте доступ дітей до трансформаторних підстанційта ліній електропередач. Не дозволяйте дітям самостійно відвідувати водойми та купатися. Навчіть дітей вчасно інформувати про небезпеку дорослих, повідомляти про надзвичайні події, свідками яких вони стали!

В Олеському замку найближчим часом експонуватимуть «Битву під Віднем»

Для цих полотен (роботи Альтомонте «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами») Борис Григорович готував спеціальне приміщення в Олеському замку. Полотна мають залишитись там – така була його остання воля», - про це сьогодні, 13 червня, під час прес-конференції представників робочої групи (Львівської обласної ради) зі збереження музейної спадщини Возницького повідомила доцент кафедри реставрації Львівської національної академії мистецтв, голова Асоціації реставраторів Львівщини, донька Бориса Возницького Лариса Разінкова (Возницька).

За її словами, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький, який свого часу врятував названі полотна, мав категоричну позицію – вони повинні зберігатися в музеї, під постійним наглядом реставраторів. Твори не можуть зберігатися тривалий час в згорнутому вигляді, адже це шкідливо для полотен. Окрім того, повинен бути спеціальний температурний контроль. Лариса Разінкова розповіла, що твори австрійського художника Мартіно Альтомонте, які сьогодні зберігаються у фондах Львівської національної галереї мистецтв, були сильно пошкоджені, в структуру полотен були впресовані бруд, кіптява та пташиний послід. Стараннями реставраторів картини були відновлені. Депутат Львівської облради Андрій Холявка зазначив, що в замках, готуючись для експозиції картин, спеціально провели реконструкцію приміщень. Він також додав, що це питання розглядатимуть на черговій сесії. 

Донька Бориса Возницького запевняє, що полотна будуть розміщені в Одеському замку найближчим часом. «Ми закону не порушуємо. До того ж, "Битва під Віднем" була в Одеському замку, її зняли для реставрації, реставрація завершилась, тому вона повертається на своє місце», - сказала вона.

Вона також додала, що приміщення дозволяє вивісить картину повністю, і вона більше не буде частково згорнута, як це було раніше.

На ділянці Ожидівської фосфорної аварії, навіть новий "Хюндай" вийшов з ладу

Уночі на перегоні між Ожидовом і Заболотцями  (колись на цій ділянці була фосфорна аварія), сталося пошкодження потяга «Хюндай» Київ–Львів, який курсував до Львова. 

Це спричинило його майже двохгодинну затримку. Окрім того, було вибито з графіка вісім поїздів. Про це 11 червня у коментарі IA ZIK повідомила працівник прес-центру Львівської залізниці Юлія Грабова. «Сталося пошкодження пантографа. Причинами поломки називають недоліки конструкції», – повідомила Грабова. За її словами, поломку вдалося поправити і сьогодні «Хюндай» Київ–Львів відбув за звичним графіком зі Львова до Києва. «У ньому є 6 пантографів, їде він на трьох. Оскільки один вийшов з ладу, підключили інший, і потяг нормально сьогодні поїхав на Київ своїм звичним розкладом», – зазначила Грабова. За її словами, технічний огляд «Хюндаю», його ремонт будуть проводити на Південно-Західній залізниці, де він є на обслуговуванні.

Житель Красного збував спирт

Cпівробітники сектору ДСБЕЗ Золочівського РВ у рамках операції «Спирт» встановили, що 24-річний мешканець с. Красне Буського району збув сто літрів спирту 30-річному жителю Золочева. Перебуваючи у селі Гончарівка Золочівського району, чоловік реалізував 100 літрів спирту по ціні 38 гривень за літр, – передає ВЗГ ГУ МВС України в Львівській області. Із місця події правоохоронці вилучили 170 літрів речовини у пластикових каністрах та гроші в сумі 3 800 гривень. Чоловік так і не зізнався співробітникам міліції, де взяв спирт – сказав, що знайшов. За цим фактом порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 204 КК України (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів). За цей злочин законодавець передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

В ГОСТЯХ У ПЛАСТУНІВ

     У зеленому розмаї гутисько-тур’янських лісів, які прихистили наметове містечко пластунів, 31 травня 2012 року в рамках літнього оздоровлення  школярів  відбулося величне свято, яке справді йшло від серця до серця, - 100-річчя створення «Пласту» в Україні та 20-річчя відновлення діяльності цієї організації в Буському районі.

      На урочистість прибули й почесні гості – ветеран пластового руху в районі, колишній освітянин  Володимир Жолнович, представники районної преси й радіомовлення, жителі навколишніх сіл.

Пластуни станиці Красне (керівник Людмила Гураш) організували «Свято весни - 2012» у селі Гутисько-Тур’янське.  У програмі свята: гутірки, впроряд, спортивні змаги, конкурси, таборові споруди. На свято прибули пластуни та прихильники «Пласту» з Красненської ЗОШ І-ІІІ ст. №2, Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, НВК «Задвір’янська ЗОШ І-ІІІ ст.», НВК «Соколівська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В. Кальби», НВК «Тур’янська ЗОШ І-ІІІ ст.», Заводської ЗОШ І-ІІІ ст., Сторонибабської ЗОШ І-ІІІ ст., Полтвівської ЗОШ І-ІІ ст., Полоницької ЗОШ І-ІІ ст., Чанизької ЗОШ І-ІІ ст., Гумниської ЗОШ І-ІІ ст., НВК «Переволочненська ЗОШ І-ІІ ст.».

     Родзинкою свята стало проведення традиційного фестивалю «Червона рута - 19». 

Пластунів відвідали голова Буської райдержадміністрації Володимитр Сай, голова Буської районної ради Володимир Замроз, керівник відділу освіти Богдана Глуховецький, керівник відділу культури Людмила Ціхоцька. Вони сердечно привітали усіх зі знаменними датами, побажали доброго відпочинку і щасливих мандрівок рідним краєм, а також вручили дітям подарунки.

     У пісенному фестивалі взяв  участь колишній житель села, заслужений артист України  Ігор Богдан, який довго тішив присутніх своїм солов»їним співом, в якому лилася безмежна любов до рідної України, своєї незабутньої батьківщини і мови.

      Цього сонячного дня усього було доволі: і щасливих усмішок, і гучних оплесків, і голосних вигуків уболівальників, і смакоти козацького кулішу…

       Все це відображено у мовному і фотографічному форматі, де зафіксовані радісні миті свята (світлини Сергія Андрєєва).

Відділ освіти Буської РДА.

Знімки Відділу освіти Буської РДА.

    

   

ЧОМУ ДЛЯ КОСТЕЛУ МАЛЮВАЛИСЯ КАРТИНИ ПРО БИТВИ

Нещодавня кончина Бориса Возницького, директора Львівської Галереї Мистецтв, призвела до низки скандалів навколо подальшої долі і самого музейного комплексу – одного з найбільших в Україні, і окремих його експонатів. Тому галас, піднятий журналістами навколо можливої передачі римо-католицькій парафії св. Лаврентія у Жовкві, не дивує. Дивом було б, якби ЗМІ і громадськість пропустили це повз вуха, особливо враховуючи останні тенденції у царині української культури і музейництва. 

А справа ось у чому. У двадцяти кілометрах від Львова, дорогою на Раву Руську стоїть місто Жовква, невеличкий райцентр з багатющою історією і цілою купою архітектурних пам’яток. Історія появи міста незвична: засновник Жовкви, Станіслав Жолкевський, лицар з руського роду, нащадок галицьких бояр, вирішив втілити на рідній землі ідею утопічних „ідеальних міст”, які креслив Леонардо да Вінчі і оспівував св. Томас Мор. Крім функціональної забудови і сучасної фортифікації, одна з головних особливостей „ідеального міста” була антропоморфність. Тобто, усі головні споруди міста були розплановані відповідно до органів людського тіла. Замок був головою, ринок – легенями, ратуша – шлунком, а церква з костелом разом створювали одне серце. І ось костел святого Лаврентія, велична споруда в найкращих традиціях Ренесансу, став головним героєм нашого скандалу. Справа в тому, що Станіслав Жолкевський, який увійшов в історію як завойовник Москви у 1610 році і головний захисник прав підкорених московітів, в цьому костелі був похований. І не просто так похований, а після того як його рештки викупила вдова після героїчної загибелі 73-річного (!) чоловіка в битві проти турків під Цецорою. 

То ж не дивує, що правнук Жолкевського, король Ян ІІІ Собеський (теж, до речі, русин за походженням) пишався славетним прадідом, вважав себе продовжувачем його справи, а саме захисту батьківщини від турків-татар. Прабатьківської слави він не зганьбив – саме його перемоги над турками під Хотином, Віднем і Парканами зламали хребет Османській Імперії, яка вже два з гаком століття Дамокловим мечем висіла над Центральною та Східною Європою. Не дивує, що до костелу, де похований Жолкевський (а також його дружина, діти, онук – майже вся королівська родина), король мав особливі почуття: він оздобив нагробки предків розкішними бароковими композиціями, фриз храму – рельєфними зображеннями лицарів, гусар, козаків, святих воїнів Юрія і Мартіна і гербом прадіда – підковою з хрестами. А зсередини стіни храму прикрасили величні батальні полотна, які оспівували перемоги Жолкевського і Собеського. Ще раніше у вівтарі костелу, біля нагробку Жолкевських, висіла картина „Битва під Клушино” Ш. Богушовича (6х7 м.), присвячена перемозі Жолкевського над московітами. Собеський додав до неї „Битву під Хотином” А. Стеха і Ф. Ван Кесселя (також 6х7 метрів), а для трансепту храму італієць Мартино Альтомонте виконав картини „Битва під Віднем” і „Битва під Парканами” розмірами 8х8,5 і 8х10 метрів!

Величні полотна вкупі з лицарськими нагробками і рельєфами на фризі створили в костелі цілісний пантеон лицарської слави. А меси за спомин усіх, хто загинув за віру і батьківщину, лише посилювали унікальний дух храму, в якому переплелися любов до Бога і Батьківщини, готовність віддати життя за свободу християнських земель – поняття, які не були порожнім звуком в часи, коли височили мінарети над сплюндрованими храмами від Балкан до Поділля, коли татарські набіги спустошували Україну. Хто не вірить – нехай подивиться на мінарет в Кам’янці і мечеть в Хмільнику, на бомбу з турецької облоги на Львівській катедрі – і на нагробок Жолкевського в Жовкві. І хоча польський шовінізм ХІХ-ХХ століть багато в чому спотворив наш погляд на події тих століть, не можна забувати, що Жолкевський і Собеський були синами українського народу, які жили і творили на нашій землі, а під Хотином і Віднем билися сини України – русинська шляхта, запорізькі козаки і навіть один православний єпископ!

Радянська окупація, звісно, не принесла костелу нічого доброго: храм перетворили на склад з усіма наслідками. Через проржавілий і розбиті вікна в храм затікала вода, на картинних рамах ластівки влаштовували гнізда, скульптури були розбиті, а оздоби – розкрадені. То ж коли у 1960-х роках експедиція Бориса Возницького вивезла з костелу образи і картини – це був справжній подвиг, один з незліченних подвигів цього доброго генія мистецької спадщини України. „Битва під Віднем” (щоправда, скручена втричі) та кілька менших образів з костелу знайшли своє місце в експозиції Одеського замку. Решта залишилась у фондах.

Пройшов час. Костел св. Лаврентія у 1989 році повернули віруючим. Завдяки спільним діям українських і польських реставраторів унікальна ренесансна пам’ятка постала в усій красі: відновили підлогу і дах, купол і стіни, по шматочках зібрали розбиті вандалами скульптури, відновили вівтарі. В той самий час реставратори Львівської Галереї Мистецтв почали працювати над картинами з костелу – спочатку були відновлені «Клушино» і «Хотин», потім настав час і для «Відня» з «Парканами». Звісно, цілком логічно було б повернути батальні образи на їхнє первісне місце – адже не в кожному замку і навіть храмі знайдуться відповідні площі під такі картини. Але з іншої сторони і ЛГМ навряд чи хотіла повертати унікальні полотна – особливо після того, як вклали туди стільки грошей і роботи. Проте офіційною версією відмови Возницького було те, що, за його словами, в храмі не місце батальним картинам: мовляв, Папа вибачився за хрестові походи, а ви хочете батальні полотна в храм…

З аргументами Возницького можна і посперечатись – хіба мало біблійних героїв проливали ворожу кров, захищаючи рідну землю? Між іншим, «благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни»! А між іншим, під Хотином, Парканами і Віднем християни якраз захищали свою землю, свої оселі від небажаних зайд. Це вам не Єрусалим, не Акра і не Антіохія (та й там не все було так просто), не зазіхання на чуже, а захист свого! Але головне – саме церква (принаймні, парафія св. Лаврентія) просить повернути картини, а священики розбираються в теології трохи краще за мистецтвознавців…

Але за небажанням ЛГМ повертати картини скоріш за все стоять значно простіші і приємніші почуття – а саме, елементарне небажання дарувати комусь те, чому присвятив стільки сил. А ще – турбота за унікальні витвори мистецтва: важко сказати напевно, чи зможе парафія забезпечити в храмі належні умови чи охорону.

У будь-якому випадку, зараз, коли Б. Возницький відійшов у кращий світ, а тимчасове «міжкоролів’я» в ЛГМ зробило можливим знов підняти тему жовківських картин, є цілком логічним, що тема ця викликає певні дискусії. Тим більше, що серед ініціаторів цього повернення – міністерство культури, а репутація в нашої влади не така, щоб довірити їй унікальні шедеври хоча б на півгодини. Цілком зрозумілою виглядає позиція ЛГМ і громадської Львова і з «патріотичної» точки зору: адже римо-католики на Західній Україні багато в чому позиціонують себе як «польську» Церкву. В тому самому жовківському костелі українською мовою Меси правляться лише на свята – і то не завжди. Тим більше, польська сторона (а саме Євросоюз дав 4 мільйони євро на реставрацію картин, та й до реставрації костелу св. Лаврентія наші західні сусіди доклалися добряче) якраз більше за усіх і наполягає на повернення картин до Жовкви. Крім того, польським туристичним групам жовківський ксьондз відкриває храм найбільш охоче – бо з них можна стягнути більше «офяр». Щоправда, на момент написання статті ситуація з потраплянням до костелу дещо покращилася. Важко також казати і про належні умови зберігання: в костелі поки що немає ані сигналізації, ані охоронця. Та й сам факт передачі комусь однієї з головних перлин музейної збірки виглядає аж ніяк не презентабельно.

Проте на користь повернення картин є один дуже вагомий аргумент. А саме – писались вони для костелу св. Лаврентія, під розміри костелу, і утворювали разом з іншими деталями оздоб, декору та планування єдиний комплекс, в якому гармонійно поєднувались благочестя, патріотизм, лицарська честь, витончена культура і родинна вдача – ті чесноти, якими жив Ян Собеський (знову нагадаю, русин). Та й сам костел був і залишається невід’ємною складовою того неповторного комплексу, яким була в ті часи Жовква – і який дивом зберігся попри усі історичні негаразди, та ще й поступово відроджується. Все ж таки Жовква – це єдине в Україні ренесансне місто, місто-утопія, місто-ансамбль, в якому кожна бодай найменша складова грає свою важливу роль. Саме цим Жовква і відрізняється від того самого Золочева, Дрогобича чи навыть Львова – тобто, звичайних середньовічних міст, які розвивалися стихійно й увібрали в себе безліч епох – як історичних, так і мистецьких. Навряд чи мистецтвознавці цього не розуміють.

Звісно, просто взяти й віддати комусь безцінні полотна було б безглуздям. Але між таким кроком і пікетами під облдержадміністрацією проти повернення картин – безліч варіантів. Можна створити при костелі філію ЛГМ, можна віддати картини в депозит або якусь іншу форму користування – як наприклад Возницький віддав чимало картин в Дубно чи Батурин… І навіть, якщо по дискусії картини таки вирішать залишити в ЛГМ – рішення це має бути прийняте спокійно і без гасел. Бо такі питання як умови зберігання, належна охорона, доступ туристів до картин – все це є важливими практичними моментами, кожен з яких слід обговорювати окремо і спокійно, без емоцій і гасел, на які ми, українці, так часто ведемося. І обговорення ці мають відбуватись під невсипним контролем громадськості і ЗМІ. То радив би львівським мистецтвознавцям і «четвертій гілці влади» не розтрачувати свій запал на огульні вислови – роботи в них вистачить.

Є чим зайнятись замість гри у Леніна на броньовику і Львівській Галереї Мистецтв – адже в її фондах залишається безліч цінних полотен, ікон, скульптур, меблів, які збереглись в досить пристойному стані – але пиляться у фондах, які своїм багатством різко контрастують з напівпорожніми залами замків Олеська чи Золочева. Хто був в Ермітажі, в палацах Криму чи хоча б в Одеському художньому музеї, той напевно погодиться з автором цієї статті: музейні площі ЛГМ не використані достатньо. В залах і коридорах замків Львівщини можна виставити втричі більше – але чомусь цього не робиться. Наприклад, дві менші картини з жовківського костелу – «Клушин» і «Хотин» – вже кілька років після реставрації висять у фондах, і доступ до них мають хіба що польські історичні клуби, які перед поїздкою до України заздалегідь дзвонять до дирекції ЛГМ, щоб подивитись на картини з жовківського костелу. Чому б не вивісити їх в тому самому Золочеві? Адже зали належної площі там є…

Віктор ЗАСЛАВСЬКИЙ, історик, краєзнавець

Матеріал взято з посилання http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/open_theme/48343

Р. S. З приводу цього матеріалу, свою думку висловлює житель лелечого міста Сергій Ленчук. "В даній статті факти подаються більш неупереджено, ніж у матеріалі "Скандал: не минуло й 9 днів, як спадщину Возницького розбаразюють". 
Вважаю, що картини надалі повинні залишатись власністю ЛГМ, але розміщуватись повинні в тому місці для якого вони були створені.Звичайно, необхідно зобовязати відповідно обладнати приміщення, перед передачею картин, а саме забезпечити охорону та відповідний клімат.

Але відновлювати картини для того щоб тримати їх в музейних сховищах згорнутими по кілька років «Битва під Парканами», або частково закритими, як це було з картиною «Битва під Віднем» - не правильно. 

Такі твори повинні бути виставлені на огляд в повному розмірі і перед усіма бажаючими, а не лише перед вибраними, які можуть потрапити до закритих сховищ ЛГМ.

На мою думку, картини були врятовані в 60 роках коли церкви, руйнувались, переобладнувались радянською владою під інше призначення.

Але зараз часи змінились, фінансова ситуація в замках Львівщини не найкраща, напевно, як і в інших замках України, тому щодо забезпечення відповідних умов в Олеському замку, в мене є великі сумніви. Я був кілька разів в Олеському замку зимою, не можу сказати що там було дуже тепло."

У Буському районі міжнародна група науковців вивчатиме історію депортацій

З 2 до 15 липня 2012 р. у Красному і Буську Львівської області, міжнародна команда у складі 12 молодих жінок буде вивчати історію примусових повоєнних переселень.

Вони працюватимуть для міжнародного історичного проекту про переселення на Західній Україні «Красне – вузлова станція переселень», що фінансується у рамках програми Geschichtswerkstatt Europa за посередництвом Фонду «Пам’ять. Відповідальність,. Майбутнє».. Ініціатор проекту Аліна Добужевська приїхала в Буськ, щоб взяти участь у відзначенні 67-ої річниці початку масових депортацій та ближче познайомитись з людьми, в яких планується записати спогади, що відбудеться сьогодні, 4 червня. Головним методом проекту є усна історія. Протягом двох тижнів група буде проводити відеоінтерв’ю із старшими жінками Красного та навколишніх теренів, начагаючись отримати відповіді на низку важливих питань: чи тамтешні жінки пам’ятають колишніх польських, єврейських і німецьких жителів,  їхню депортацію? Як жили українці на тих теренах до і під час радянської влади? Як багато ще збереглося слідів поліетнічного і багатокультурного минулого тієї місцевості?

Результатом проекту «Красне – вузлова станція переселень» має стати освітній фільм, орієнтований перш за все на сучасну молодь, а його організаторами є неурядові організації трьох країн: Фундація «Добра Воля»у співпраці з «Жіночою Фундацією» (Краків, Польща), Міжнародна школа Рівних Можливостей (Київ, Україна), а також Jugendwerk der AWO Württemberg (Штутгарт, Німеччина) у партнерстві з MONAliesA e.V. (Лейпциг, Німеччина). 

Закінчилося перше слухання суду, щодо справи вбитої пасажирки

17 грудня минулого року на перегоні Золочів-Красне, водій електрички знайшов тіло дівчини. 

Особу встановили за прикрасами, через кілька днів. Це була 23-річна уродженка Черкащини. Дівчина вчилася на лікаря-кардіолога у Київському медичному університеті. Підозрюваними у вбивстві стали двоє провідників вагону, в якому їхала загибла.

Як говорить, РОМАН РОМАНИК, заступник прокурора Буського районного суду, «У вказаній справі було затверджено обвинувальний висновок 20 квітня поточного року. І за результатами вивчення було прийнято рішення про скерування вказаної справи саме в Буський районний суд Львівської області для розгляду по суті»

Минуло вже пів року, однак страхувальна фірма Укрзалізниці досі не виплатила компенсації потерпілим.

На суді, у Буську, який відбувався, 1 червня, з'ясувалося, черкащани подаватимуть позов ще й на «Укрзалізницю».

пані ЛЕСЯ, сестра загиблої дівчини говорить: «Як ми почали із заяв, ми подали всі документи, тобто нам приходять такі листи, скажем так неформальної відмови. Тобто нібито ми вам і не відмовляємо, але ми вам і платимо»

Проти цих працівників залізниці не вперше порушено кримінальну справу. Підсудні вже були ув'язнені, один за згвалтування, інший за крадіжку. Проте цього разу чоловіки не визнають себе винними.

«Кошти також повинні бути стягнуті і з двох підсудних, і з державного територіального галузевого об'єднання. Оскільки частково є відповідно якась доля залізниці, в тому, що не було здійснено належну перевірку особових справ даних осіб і раніше судимі особи працювали на відповідальних посадах» - говорить адвокат потерпілих ІРИНА БАБІЙ.

За півтора місяця відбудеться друге слухання суду. На нього викличуть представників «Укрзалізниці» та страхової компанії, від якої родичі загиблої дівчини вимагають 100 тисяч гривень компенсації.

Леся Подинська, 

Огляд дня, телеканал ZIK.

У Буську судять провідників, звинувачених у вбивстві пасажирки

Сьогодні у Буському районному суді розпочався суд над двома провідниками, яких звинуватили у вбивстві пасажирки. Пасажирка їхала потягом з Києва до Стрия, щоб покататися на лижах. Близько третьої години ночі   її тіло викинули з вагону  на перегоні Золочів – Красне. Провідники спершу стверджували, що пасажирка сама вистрибнула, бо була нетверезою. Однак згодом в одного з них виявили речі загиблої. Як з’ясували у ході слідства, провідники запрошували пасажирку до себе у купе. Там і стався конфлікт. Припускають, що один з працівників відволік дівчину, а інший вдарив її кочергою по голові. Після чого непритомну викинули з потяга. Суд над провідниками розпочався сьогодні. Обоє своєї вини не визнають. Коли винесуть остаточний вирок – невідомо. Родичі загиблої кажуть, що вимагатимуть для винних довічного ув’язнення. Докладніше про хід судової справи незабаром на сайті «Буського порталу».

У Буському районі святкують Міжнародний День захисту дітей

У Буському районі тривають святкування з нагоди Міжнародного Дня захисту дітей.

З нагоди відзначення 1 червня Міжнародного Дня захисту дітей та з метою соціального захисту дітей на території Буського району в даний момент проводитиметься ряд заходів: дитячий турнір з шашок, тенісу, дарцу серед дітей-інвалідів; малюнок на асфальті серед дітей-інвалідів; дитячий турнір з футболу серед ДЮСШ ФСТ «Колос» Львівської області; творчий звіт Буського будинку дитячої і юнацької творчості; запуск повітряних зміїв учасниками авіамодельного гуртка Буського БДЮТ; конкурс малюнка на асфальті «Світ очима дитини»; виставка дитячих творчих робіт «Віддамо цей світ дитині»; презентація казки «Дідова дочка і бабина дочка» дитячого театру «Казкарик» Олеського БДЮТ; святкове дійство з нагоди Міжнародного Дня захисту дітей «Чарівний світ дитинства»; поїздка вихованців ДБЗТ «Добре серце» на концерт танцювального ансамблю «Веселі черевички». До проведення заходів будуть залучені дошкільнята, представники Асоціації інвалідів району, вихованці ДЮСШ, будинків дитячої та юнацької творчості м. Буська та смт. Олесько, дитячого будинку змішаного типу «Добре серце» тощо.

Координацію дій та проведення заходів здійснює організаційний комітет на чолі з заступником голови райдержадміністрації Євгеном Кичурчаком.