ОЛЬГУ БУРУ ПЛЕМІННИЦЯ НАЗИВАЛА МАМОЮ

13 березня на кладовищі села Ріпнів поховали героя Небесної сотні 28-річну Ольгу Буру. Вона поранила руку під час спорудження барикад. Померла через зараження крові.

— Просила її, аби берегла себе. А вона казала, що головне не її життя, а як далі Україна житиме, — говорить 52-річна Надія Матвіїв, мати Ольги. — Нікому ні в чому не відмовляла. Попросять її чи картоплю помогти садити, чи корову видоїти. Робила страшно, хоч деколи, може, і не все годна була.

Ольга з дитинства мала хворі нирки. Була інвалідом другої групи. Ніде не працювала. 18-річною вперше вийшла заміж. Через чотири роки чоловік помер від хвороби легенів.

— У нас якась біда в родині. 2007 року в травні поховали дівчинку старшої доньки. Через місяць відійшов Олин батько, а через півроку — її чоловік. Вона тим переймалася, бо любила їх. Якась замкнута стала.

Через три роки подруга познайомила з хлопцем Володею. Почали зустрічатися. Жили разом. Страшно її любив. Вона коло нього спокій найшла. Він по заробітках їхав, а Оля дома сиділа. Племінників бавила. Дитина старшої дочки, 4-річна Ганнуся, її навіть мамою називала. Але через хворобу нирок Оля не могла виносити плід.

Рік тому Ольга з чоловіком поїхали до Києва на заробітки. В листопаді вийшли на Євромайдан. Через місяць записалися до самооборони. Бура працювала на будівництві захисних споруд, на кухні Майдану, прибирала захоплені активістами будівлі.

— Коли "Беркут" наступав, барикади стали будувати. Оля подавала бруківку. Поранила руку. Думала, само пройде. А туди потрапила інфекція. Почало боліти і гнити. За два тижні звернулася до лікаря. Їй хотіли почистити рану. Коли вкололи знеболююче, її стало колотити. З нею Володя був, померла в нього на очах від того уколу, — додає Надія Григорівна. 

Попрощалися з Ольгою Бурою спочатку на київському Майдані, потім на львівському. Після похорону чоловік повернувся до столиці. Казав, за себе і дружину стоятиме до кінця. 

Вікторія Цимбаліста.
"Газета по-українськи" від 18.03.14 р.