У Буському районі з'явились шахраї, які, нібито, збирають кошти на допомогу українській армії. Про це "Буському порталу" повідомили жителі лелечого краю.
"У суботу до мого помешкання, - розповідає жителька села Андріївки Ганна, - прийшов молодий чоловік і попросив, щоб я дала кілька гривень на підтримку української армії. Спочатку я вирішила дати, однак, вирішила у цього молодого чоловіка запитати, з якої він організації, що збирає кошти. Чоловік відповів, що це від місцевої влади. Тоді я згадала, що у ЗМІ таки повідомляли, що збирають кошти, думаю, дам 15 гривень. Пішла до хати, взяла гроші та дала тому чоловіку. Коли дала гроші насторожив мене один факт, чоловік взявши кошти ніде не записав отриману суму, навіть не мав у руках портфеля, тоді вирішила запитати про документи. Почувши слова "покажіть документи", чоловік щосили почав тікати. Я заніміла від його дій. Одразу все зрозуміла що це шахрай".
Подаємо ще один лист від мешканця селища Красне:
"Прийшов у неділю я з церкви, як до мене додому у двері постукав невідомий чоловік, - пише Сергій, - та повідомив, що він збирає кошти на підтримку української армії, нібито, за всі зібрані кошти куплять військовим бронежилети. Та я повірив, бо він мав ручку і теку, щось там відмічав у листку паперу. Запитався у мене ще прізвище, дивлюсь записав у чистий аркуш, думаю, напевно я єдиний з вулиці, хто здав кошти. Дав йому 10 гривень і кажу підіть ще до сусідів. На що той відповів, що був вже там, не дали нічого. Якраз сусідка вийшла, чоловік помітив, почав швидше йти від нашої сторони у протилежний напрямок. Підійшов до сусідки і питаюсь, чому на армію не здає грошей (сусідка не бідна, чоловік і син закордоном працюють). На що та відповіла, що кошти вона не збирається давати невідомим особам, що ходять по будинках, бо це можливо шахраї. Вона перерахувала на банківський рахунок армії. Після слів сусідки вирішив піти до кінця своєї вулиці, щоб подивитись куди далі попрямує цей чоловік. Я як той шпигун почав із-за дерев виглядати і спостерігати картину: чоловік став вкрай дороги і рахує гроші, раптом до нього хтось телефонує, і чоловік починає щось кричати у трубку, що тут мало дають, треба у райцентр їхати. Я вирішую вийти, виходжу і прошу молодого чоловіка почекати. Той, побачивши мене, підходить і каже, що я напевно вирішив ще дати гроші. Ця фраза - як грім серед ясного неба. Кажу, покажіть документи, які підтверджують, що кошти збираєте на українську армію. Тут я не сподівався такого моменту, чоловік мене штовхнув і почав тікати. Сили у мене вже не ті, щоб вслід за ним бігти. Але на чужому горі свого щастя не збудуєш".
Агнеса Лобановська,
"Буський медіа-портал".
Немає коментарів:
Дописати коментар