НА БАТЬКІВЩИНІ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ

У рамках проекту «Від Сходу до Заходу» Ужгородського прес-клубу, журналіст Буського порталу побував на Дніпропетровщині, де мав змогу долучилися до майстер-класу з петриківського розпису, який провели наймолодші мешканці селища  – вихованці дитячого садочка «Сонечко». Свою назву цей розпис отримав від назви села Петриківка, в якому він виник і побутує до сьогодні. Петриківський розпис – це візитна картка Дніпропетровщини, перлина Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Таємниці Петриківського розпису

Петриківка на Дніпропетровщині - це селище з особливою творчою аурою. Руками численних митців створюються шедеври, які наповнюють цей світ красою та гармонією. Мальовниче селище відоме за межами України завдяки місцевому народному декоративному розписі, історичне коріння якого походить ще від древніх традицій настінних розписів, що сягають у глибину тисячоліть, аж до часів появи праматері української архітектури – білої селянської хати-„мазанки”. Ці орнаменти несли глибоку космогонічну символіку та особливе магічне значення своєрідного оберегу, як і народна пісня, що зцілює та оберігає душу людини.  

  Щоб доторкнутися до цього мистецтва журналістський «десант» п'ятьох областей Західної України відвідав Петриківку. Запашний український коровай на вишитому рушнику став приємним вітальним жестом аматорів народного фольклорного колективу «Журавка», які заспівали для гостей пісню про Петриківку та запросили у місцевий музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва. Саме тут можна найбільше дізнатися про петриківський декоративний розпис та познайомитися з його таємницями.

   Музей у Петриківцях працює тільки чотири роки, але його вже встигли відвідати туристи більше як з 20 країн світу. Сьогодні у фондах музею нараховується 2500 музейних предметів з історії, етнографії, розвитку народного-прикладного мистецтва. У кожного експоната своя історія, свій автор та своя магія, адже речі справді зачаровують та повертають нас до витоків, до свого минулого. Тут і українські вишивки, і ляльки-мотанки. Кожна річ манить до себе, хочеться якнайкраще розглянути дрібнесенькі візерунки на експонатах. А така цікавість – ознака того, що атмосферу і справді вдало відтворено. Петриківський розпис не лише на папері, дереві, кераміці чи тканині, а й на шкіряному одязі та аксесуарах.  Бачучи всі ці експонати відразу виникає питання: «Коли ж з'явився петриківський розпис?».

  «Наш краєзнавець, мистецтвознавець Олександр Федосійович у своїх дослідженнях стверджував, що Петриківському розпису більше 300 років, – каже екскурсовод музею Олена Борисівна. –  А придумали його жінки, аби прикрасити своє помешкання, вони розписували білі стіни будинків, комина, але ідею таки подали саме чоловіки. Як відомо, Дніпропетровщина – це край козацький, а козаки найбільше шанують зброю, адже вона повинна бути зручною, влучною і... гарною. Саме для цього її прикрашали різноманітними орнаментами».

 Чим же працювали майстрині? «Свої малюнки вони розфарбовували кольоровою глиною, соком рослин, а інструментами були пучок колосків, рогозина та пальці рук, – продовжує екскурсовод. – Рогозину (розогіз росте по берегам річок) навскоси зрізають і його гострим кінчиком можна провести тоненьку лінію, а ще пальцами рук завдяки кисті для розпису, які виготовляли з котячої шерсті. Саме він дає отой неповторний мазок, який відрізняє петриківський розпис від всіх інших. Петриківський розпис ще відрізняється і чарівними квітами, які носять назву «цибулька» і «кучерявка» (колір і форма різні). Перший розпис був настінний, малювали навкруги все, що гарне: квіти, луги, ягоди, листочки. Найдавніші малюнки виконувалися фарбами природнього походження, фарби розводили яйцями і молоком». 
  У приміщенні музею розміщена велика писанка, яку створили і присвятили Небесній Сотні місцеві майстрині Галина Назаренко та Олена Єрмолюк. Її можна назвати шедевром писанкового живопису. Кожен символ на писанці несе свій зміст. Так, наприклад, 12 білих птахів символізують 12 апостолів, вогняні птахи – це душі загиблих, яких охороняють апостоли; батьківська хата - це символ Батьківщини. На іншій стороні писанки є намальована церква –  це символ духа, зображено і дерево життя, а в низу писанки лиштва (фриз), що символізує безкінечність. Значення писанки розшифровується так: хай буде нескінченним наша Батьківщина, наше Життя і сила нашого Духа.

Мистецтво передається у спадок

Поряд із визнаними метрами творчості починають свій шлях молоді, недосвідчені, але дуже креативні та перспективні хлопці та дівчата. Знайомство дітей з петриківським розписом в Петриківцях розпочинається уже в дошкільних закладах, а навчання цього мистецтва ведеться в школах, гуртках. Доторкнутися до мистецтва прекрасного – таку нагоду для журналістів надали вихованці дошкільного навчального закладу №1 «Сонечко», куди журналістів запросили на майстер-клас.

Дошкільний заклад «Сонечко» працює майже 70 років. На базі дитсадка виховується 225 дітей (8 різновікових груп). На кожному ліжечку вихованця наклеєне фото його сім'ї, аби діти перебуваючи у закладі не сумували за рідними, які завжди знаходяться поруч.  Але найбільша ізюминка дошкільного закладу - це його вихованці, які навчаються петриківського розпису.

   За словами завідувачки дитячого садочку Галини Кравець, у селищі розписом володіють діти ще з малих літ, адже це передається з покоління в покоління, як спадок, тому не дивно, що юні вихованці вправно вміють підбирати сюжетні композиції і неповторні кольорові гами.

Для гостей вихованці дитячого садочку підготували концертну програма, де продемонстрували своє вміння співати і танцювати.

По закінченню виступу вихованці дитсадочку сіли за маленькі столики і приступили до петриківського розпису, використовуючи різні техніки малювання. Журналісти пильно спостерігали і пробували робити свої перші починання. Діти ж малювали те, що їм найбільше вдавалося. Для них кожна робота виготовлена з любов'ю.

   Не менш цікавою є символіка мотивів розпису, так композиція букет-вазон – це одвічний образ квітучого дерева життя; квітка в уявленні петриківців – це символ пишної природи, її кульмінаційний стан цвітіння. Щоб акцентувати на цьому – юні митці вдаються до фантастичних перебільшень, створюючи свій особливий світ краси петриківських квітів. Навіть ще давніше були спроби малювати на склі, пластмасі, металі. Тому не дивно, що в Петриківцях не має жодної сім'ї, де б ніхто не володів мистецтвом петриківського розпису.

   У селі навіть є символічно розмальований паркан петриківським розписом. Цей паркан створили досвідчені майстри, учні школи та вихованці дитсадочка. Орнамент на цьому паркані занесений до Книги рекордів України, як найдовший орнаментальний розпис виконаний вручну. Довжина цього розпису 120 метрів.

  Підсумовуючи, голова Петриківської районної ради Наталія Коваленко зазначила, що такий візит журналістів із Західної України на Дніпропетровщину дає змогу відчути себе частинкою великої, єдиної і неподільної нашої України. Адже, Схід і Захід –  єдині, їх об'єднує один прапор і українські традиції.

Роман МАТВІЮК, 

Буськ–Дніпропетровськ-Петриківці